Цікавим є той факт, що у Законі "Про амністію у 2016 році" учасники АТО згадуються, як особи, які підпадають під його дію двічі, у ст.1, як учасники бойових дій та у ст.2 вже безпосередньо як учасники АТО.
Які наслідки має цей закон для учасників антитерористичної операції спробуємо розібратися.
Учасники АТО, тобто особи, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення визнаються учасниками бойових дій, та відповідно, підпадають під дію ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Учасники АТО згідно Закону України "Про амністію у 2016 році" звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, якщо вони визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким.
Також підлягають звільненню від відповідальності особи, кримінальні провадження по яким розглянуті, але вироки не вступили в законну силу (оскаржуються в апеляційному порядку, не закінчився строк подачі апеляції, тощо).
Більше того, статтею 2 Закону України "Про амністію у 2016 році" учасники АТО підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не вступили в законну силу, а також визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров’я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, ст..410 КК України.
Законом про амністію також передбачено звільнити від відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
Варто відмітити, що зазначений закон не застосовується ще до деяких військових злочинів, таких як опір начальникові (ч.2,3, 4, 5 ст.404), погроза або насильство щодо начальника (ч.2,3,4 ст.405), а також порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що спричинило тяжкі наслідки, із застосуванням зброї або щодо кількох осіб (ч.3 ст.406).
Виконання цього Закону покладається на суди.
Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.
Застосування цього Закону здійснюється щодо:
а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
б) осіб, яких засуджено до покарання у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, - за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, - за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;
г) осіб, стосовно яких судом ухвалені вироки, що не набрали законної сили, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника. У разі якщо до особи може бути застосовано декілька підстав, передбачених цим Законом, застосовується підстава, яка найбільшим чином поліпшує становище особи.
Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою.
Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник.
У судовому засіданні може брати участь захисник.
Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.
Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.
Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.
У разі відсутності необхідних відомостей про о
собу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.
P.S. Цікавим у законотворчості є те, що назва закону стосується амністії у 2016 році, а застосовуються наприкінці 2017, а також те, що застосовуються поняття "кримінальні справи", яке містилось у старому Кримінально-процесуальному кодексі та теперішнім чинним законодавством не передбачене.