Питання обмеження доступу до "ставка"

Ви орендуєте водний об’єкт для риборозведення, а на Вашу рибу «зазіхають» рибалки-любителі.

Про загальне водокористування і його обмеження

Загальне водокористування, відповідно до ч. 1 ст. 47 Водного кодексу України (далі – Кодексу), здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Ч. 3 ст. 47 Кодексу передбачає, що на водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.

Юридична консультація водокористування

ч. 5 ст. 47 Кодексу встановлює, що водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.

Ч. 6 ст. 47 Кодексу передбачає, що якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

Але, відповідно до ч. 5 ст. 50 Водного кодексу України орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

Окрім цього, ч. 7 ст. 50 Кодексу встановлює, що у межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Тобто, якщо орендований водний об’єкт знаходиться в межах населеного пункту орендар не має право обмежувати загальне водокористування орендованого водного об’єкту громадянам для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць).

Щодо заборони любительського рибальства

Відповідно до статей 17, 27 Закону України «Про тваринний світ» на природних водоймах встановлено два види любительського рибальства: на умовах загального та спеціального використання водних біоресурсів.

Однак, діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів (стаття 3 Закону України «Про аквакультуру»).

Крім того, любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства.» (п. 3.1 Правил любительського і спортивного рибальства).

Об’єкти аквакультури (всі види риб, у тому числі представники аборигенної іхтіофауни), які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучій рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у приватній власності суб’єктів аквакультури (стаття 6 Закону України «Про аквакультуру»).

А тому, любительського рибальства на рибогосподарських технологічних водоймах не може бути тому, що риба є власністю господарюючого суб’єкта. Таким чином, якщо орендар займається риборозведенням, то він має право заборонити вилов риби в орендованому ставку, оскільки остання належить йому на праві приватної власності.

Разом з тим, для дотримання вимог ст. 50 Водного кодексу України в такому випадку орендар зобов’язаний поряд із забороною вилову належної йому на праві власності риби, передбачити на орендованому ставку місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування щодо здійснення любительської риболовлі.