Захисник за призначенням

У кримінальних провадженнях щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів проти здоров’я населення, самі собою факти перебування вказаних осіб на спеціальних обліках і на стаціонарному лікуванні з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов’язковість участі захисника в аспекті п. 3 ч. 2 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України. Під час здійснення судового провадження питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням установленого характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров’я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.


Такий висновок зробила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку, який апеляційний суд залишив без змін, чоловік був засуджений за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу Укр