Кримінальна та матеріальна відповідальність за втрату зброї, іншого військового майна. В даній публікації розглянемо приклади реальних кримінальних справ, розглянемо випадки, коли військовослужбовці не несуть ні кримінальної відповідальності ні матеріальної. Як діяти, якщо не згідні з наказом про притягнення до матеріальної відповідальності?
Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за втрату зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічого постачання та іншого військового майна, які були ввірені військовослужбовцю для службового користування. Така відповідальність передбачена статею 413 КК України.
Обовязковою умовою для того, щоб можна було ставити питання про відповідальність за втрату зброї за ст. 413 КК України є порушення правил її зберігання. Таке порушення правил зберігання може бути вчинене умисно чи з необережності, а самі правила повинні бути викладені в нормативно-правовому акті та бути достатньо зрозумілими для їх виконання.
Наприклад, відповідно до Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №359 від 29.06.2005 (зі змінами) військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У поході стрілецька зброя переноситься на ремені, який повинен бути міцно пристебнутий та правильно підігнаний.
Порушення цих правил, якщо наслідком буде те, що військовослужбовець загубить зброю або вона буде вкрадена, призведе до можливої кримінальної відповідальності.
Однак під час воєнних дій очевидним є те, що військовослужбовець змушений діяти в умовах впливу непереборної сили або в умовах крайної необхідності. Якщо наявність цих обставин буде підтверджено в ході розслідування, відповідальність військовослужбовця виключається.
Це стосується не лише звільнення від кримінальної відповідальності, але й від дисциплінарної чи матеріальної.
Ось наприклад, у справі 225/1673/19, яка розглядалась судами, військовослужбовця звинуватили в тому, що він втратив ніж ТМ SKIF-ХИЖАК внаслідок порушення правил його зберігання. В обгрунтування порушення, прокурором зазначено загальну норму, що військовий повинен був стежити за збареженням майна. Тобто, за логікою обвинувачення, якщо втратив ніж, значить погано стежив, відповідно й порушив правила поводження.
Однак Верховний суд за наполегливої позиції адвоката зробив висновок про те, що в діях військовослужбовця відсутній склад злочину, оскільки втрата відбулась під час того, як військовослужбовці виконували бойове завдання, змушені були пробиратися лісовими насадження повзти, бігти, тощо. В такій обстановці практично неможливо проконтролювати те, щоб ніж під час контакту з деревами не відірвало і не відбулася його втрата. В той же час повернення для пошуку майна, могло призвести до втрати особового складу. Тому суд виправдав військовослужбовця і справу стосовно нього закрив за недоведеністю.
У іншому випадку військовослужбовець залишив автомат в бліндажі і через необхідність терміново вибути у відрядження нікому не передав його. Внаслідок цього автомат було втрачено і пошуки результатів не дали. Військовослужбовця звинуватили у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 413 КК України. Суд визнав його винним і засудив. Таке рішення суд мотивував тим, що необхідність виїхати у відрядження не може бути виправданням безвідповідального ставлення до зброї. Детальніше про справу за посиланням.
Тому ці обставини потрібно враховувати і не допускати залишення ввіреної зброї без нагляду.
Іншою є ситуація, коли відбувається втрата зброї в підрозділі і дії командира, який не забезпечив усіх умов для її надійного збереження, кваліфікують за ст.413 КК України. Якщо мова йде про втрату зброї, іншого військового майна, яке не було ввірене командиру для службового користування, а було майном підпорядкованого підрозділу, він не може нести відповідальність за цією статею.
Може розглядатися питання відповідальність за недбале ставлення до військової служби, але для цього має бути спричинена істотна шкода (вбивство з втраченої зброї, втрата зброї в великій кількості, тощо). Але знову ж таки, кримінальна відповідальність виключається у випадку коли командир діяв в умовах крайньої необхідності (переміщення зброї для унеможливлення її ушкодження, викрадення, видача зброї для відбиття наступальних дій ворога, та ін.) або внаслідок непереборної сили (влучання снаряду, повінь, буревій, тощо).
Слід також звернути увагу на випадки, коли військовослужбовець не несе матеріальну відповідальність за втрату зброї, іншого військового майна.
За ст. 9 Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Шкода не підлягає відшкодуванню також і у випадку смерті винної особи.
Якщо у Вас виникли питання з приводу матеріальної чи кримінальної відповідальності за втрачене майно або з приводу виявленої нестачі у підрозділі, звертайтеся до нас за юридичною консультацією військового адвоката просто зараз, написавши в ЧАТ або телефоном.