В період дії воєнного стану в Україні, дитина може перетнути державний кордон у супроводі одного з батьків або родичів без нотаріальної згоди. Це може бути батько або мати, повнолітня сестра чи брат, бабуся чи дідусь, а також мачуха.
Важливо відмітити, що у повнолітнього супроводжуючого має бути при собі документ, що підтверджує родинні зв'язки. У разі супроводу дитини іншими особами, які не являються родичами, вони повинні мати при собі заяву одного з батьків, яка завірена органом опіки та піклування, або нотаріально завірену згоду обох батьків на супровід їх дитини при перетині державного кордону.
Нерідко наразі постають ситуації, коли один з батьків разом із дитиною виїхав, у зв’язку з війною, в іншу країну, де налагодив своє життя і не планує повернення до України. При цьому в іншого з батьків, що залишився в Україні, постає питання, як бути в такій ситуації, коли дозвіл на виїзд дитини не надавав і наразі обмежений у реалізації свого права на участь і вихованні дитини.
Дізнавшись про те, що Ваш чоловік або дружина вивезли дитину за кордон, Ви не знаєте, де саме перебуває Ваш син чи донька чи обмежені в спілкуванні з нею/ним, не слід піддаватися паніці.
Можливий алгоритм дій:
1) Зверніться до Державної прикордонної служби з запитанням, чи перетинала Ваша дитина український кордон. Якщо так, то з ким та за якими документами. Залишити звернення можна в електронному форматі за посиланням.
Важливо! Додайте до цього звернення копію власного паспорту та копію свідоцтва про народження дитини.
Після прибуття дітей до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов'язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік.
2) Якщо Ви впевнені, що Ваша дитина незаконно знаходиться в межах іншої країни, Ви можете за правилами Гаазької конвенції 1980 року обрати один із шляхів пред`явлення вимоги про повернення дитини до звичайного місця проживання.
І. Подання заяви до Центрального органу держави (в Україні - до Міністерства юстиції України) за місцем постійного проживання дитини.
Подання заяви може бути як про повернення неповнолітнього, так і про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка знаходиться на території іншої країни. Відповідно до порядку виконання Конвенції 1980 року, Міністерство юстиції є відповідальним за повернення дитини, яка вивезена за кордон незаконно.
Звернутися із заявою до Міністерства юстиції можна: в електронній формі на електронну пошту: callcentre@minjust.gov.ua та поштовим зв’язком, на адресу: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 або до його територіального органу (Міжрегіональні управління Міністерства юстиції в областях).
Заява повинна містити:
- інформацію про особу заявника, особу дитини і про особу того, хто підозрюється в переміщенні або утримуванні дитини;
- дату народження дитини;
- підстави, на яких заявник вимагає повернення дитини;
- всю наявну інформацію про дитину і про особу того, у кого ймовірно знаходиться дитина.
Після отримання заяви, Міністерство юстиції звертається до уповноважених органів України та або уповноважених органів інших держав з проханням про допомогу у виявленні місця перебування неповнолітньої особи та сприянні її добровільному поверненні на батьківщину. Міністерство юстиції письмово повідомляє заявнику про всі проміжні результати процеси повернення чи реалізації права доступу.
Примітка! Міністерство юстиції може не прийняти заяву, у таких випадках: коли між Україною та державою, де знаходиться дитина, не діє дана Конвенція; коли заява є недостатньо обґрунтована або не додані всі необхідні документи; коли дитині вже виповнилось 16 років.
Якщо ситуація не вирішується добровільним шляхом, Міністерство юстиції може ініціювати судовий процес. Згідно зі ст. 11 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, судові й адміністративні органи Договірних держав без затримок здійснюють усі процедури для повернення дітей.
Але! Важливо дотримуватись таких умов:
1. На момент звернення до Суду, Конвенція набула чинності у відносинах між Україною та іноземною державою, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується.
2. На момент подання заяви дитині не виповнилося 16 років.
3. До виїзду з України дитина постійно проживала на території України (1 рік і більше).
4. До моменту вивезення дитини або її утримування за кордоном заявник ефективно здійснював права піклування (опіки) щодо дитини (заявник не був позбавлений або обмежений у батьківських правах).
5. Дитину не повернуто в Україну після закінчення строку, визначеного статтею 157 Сімейного кодексу України або зазначеного в документі, на підставі якого дитину було тимчасово вивезено за кордон.
ІІ. Подання до Центрального органу іноземної держави, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується/проживає.
Назву Центрального органу відповідної іноземної держави та його контактні дані можна знайти за посиланням.
Необхідно додати наступні документи:
- копію свідоцтва про народження дитини;
- довідку про реєстрацію місця проживання дитини в Україні;
- копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, у тому числі визначення місця проживання дитини (у разі наявності);
- будь-які інші документи, що стосуються справи;
- фотографії дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном або особи, з якою дитина проживає.
А також додати переклади заяви, довіреності та інших документів, які додаються до заяви, на державну (офіційну) мову іноземної держави, в якій знаходиться дитина. Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо).
На виконання Закону України "Про захист персональних даних" додати заповнену і підписану власноручно згоду на обробку та передачу персональних даних до державних органів України, визначених у Порядку, та Центрального органу іноземної держави.
Важливо! Рекомендовано ініціювати питання повернення дитини в Україну якнайшвидше і до сплину річного терміну з дати вивезення або утримування дитини на території іноземної держави (виходячи з практики застосування Конвенції в Україні, у випадках, коли заява подається після сплину річного терміну суд тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, може винести рішення про відмову у поверненні дитини в Україну на підставі того, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі).
ІІІ. Подання відповідної заяви до суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 17.08.2022 у справі №613/1185/19, для вирішення питання, чи підлягає розгляд справи судами України, потрібно з`ясувати:
1. Чи було звичайним місцем проживання дітей в Україні до їхнього переміщення закордон? 2. Чи обрали діти інше місце постійного проживання за межами України?
3. Чи прижилися діти у новому середовищі?
4. Якщо неможливо встановити звичайне місце проживання дітей, то на території якої з держав вони перебувають у зв`язку з переміщенням?
Залежно від встановлення обставин того, чи підлягає вирішенню спір судами України, судам належить або вирішити спір по суті, або закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду судами України у порядку цивільного судочинства.
Важливо! Якщо справа розглядається в судовому порядку, враховуватиметься поточна ситуація в регіоні проживання дитини в Україні. Якщо є ймовірність завдати їй фізичної чи психологічної шкоди, у поверненні на постійне місце проживання можуть відмовити.
За детальнішою консультацією Ви можете звернутись в ЧАТ у нас на сайті. Наші кваліфіковані юристи, допоможуть в будь-якій ситуації. А також підписуйтесь на наш Телеграм-канал, та будьте в курсі всіх актуальних правових подій. Пам’ятайте, тут Вас розуміють!