Останніми роками військовослужбовці, які у свій час отримали службову квартиру, при наявності відповідної вислуги років та спробі змінити статус такої квартири зі службової на постійну, зустрічають ряд проблем.
Як правило це або відмова у погодженні питання зміни статусу службового житла на постійне на рівні МО України, або просто проста відмова (чи взагалі бездіяльність) уповноважених органів на місцях, таких як КЕВ районів, оформити та подати відповідні документи на погодження до МО України.
Причини цьому різні, наприклад: «У Вас вислуга 20 років, а нам вказівка направляти документи лише по особам, які мають вислугу на військовій службі 25 років», чи «Право на зміну статусу житла з службового на постійне мають особи в статусі військовослужбовця, а Ви уже звільнені з військової служби та не являєтеся військовослужбовцем», або «Ваші документи повернули на доопрацювання ….і далі все»….
В такому випадку свої права варто відстоювати в суді.
Важливо, що такий позов слід подавати в рамках цивільного судочинства з позиції захисту свого майнового права.
Тобто предметом спору у даній справі має виступати порушення саме «майнового права» позивача (зміна статусу вже отриманого та використовуваного ним житлового приміщення). Такий предмет цивільного спору не охоплює запроваджені в системі МО України внутрішньо-відомчі процедури щодо оформлення та погодження між собою підрозділами одного відомства тих чи інших документів, для забезпечення реалізації вказаного «майнового права» позивача.
Іншими словами, особа не має оспорювати протиправні дії чи бездіяльність окремо взятого структурного підрозділу МО України, який уповноважений виконати одну з функцій у довгому ланцюгу погодження питання розслужбовлення житла і зобов’язувати такий орган вчинити певні дії (житлову комісію, потім КЕВ, потім комісію з погодження і т.д.). Адже в такому випадку судовий процес затягнеться на роки, що не буде сприяти ефективному захисту порушеного права в розумні строки.
По суті особу не має цікавити внутрішньо-відомчий рух документів, а її цікавить лише кінцевий результат, що впливає на захист майнового права:
- визнати за позивачем право на виключення з числа службового житла – квартири …;
- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ подати до відповідної міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла та надання для постійного проживання позивачу квартири…
Предметом даного спору охоплюється надання оцінки лише обов’язково визначеним складовим ознакам, які мають бути присутні для набуття позивачем відповідного майнового права, за захистом якого останній звернувся до суду, серед яких:
- наявність календарної вислуги понад 20 років;
- перебування особи на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов;
- факт забезпечення постійним житлом за рахунок фондів Міністерства оборони України;
- наявність факту участі в безоплатній приватизації;
- наявність у власності нерухомого майна.
ВИМОГИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ:
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (Далі Закон - №2011-ХІІ) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Як зазначено в абзаці 7 ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-ХІІ, порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначається Кабінетом Міністрів України.
У Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (Далі – Порядок №1081) зазначено, що він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишились перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.
У пункті 3 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
В пункті 10 Розділу VІІ Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Аналогічна позиція законодавця викладена також в п. 34 Порядку №1081, в якому вказано, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових є перебування військовослужбовців і осіб звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних Силах України і відповідність займаного житла нормам законодавства, встановленим для даного населеного пункту, що буде підставою для зняття сім`ї військовослужбовця з квартирного обліку.
Зокрема якщо особа відповідає наступним критеріям:
- має календарну вислугу понад 20 років;
- перебуває на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині;
- постійним житлом за рахунок фондів Міністерства оборони України не забезпечений;
- в приватизації участі не приймав;
- нерухомого майна у власності не має, -
то така особа має право, гарантоване ст. 12 Закону №2011-ХІІ, для виключення займаної нею квартири з числа службового житла з подальшим наданням її в статусі постійного житла та з можливістю приватизації.
При цьому, у відповідності до статті 118 ЖК УРСР, питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Вінницької міської ради, проте за клопотанням КЕВ.
А тому Квартирно-експлуатаційний відділ, повинен подати клопотання з належними документами про розгляд цього питання до виконавчого комітету відповідної міської ради.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19).
Звичайно, кожна ситуація має свої особливості. Крім того для того, аби рішення суду було на користь особи позивача, Варто провести відповідну допозовну роботу. Та й саме обґрунтування позову потребує кваліфікованого підходу, так як даний спір не можна віднести до категорії типових чи таких, де позова є повністю шаблонними.
Тому фахова юридична допомога в даному випадку є необхідною для досягнення кінцевої цілі.
Звертайтеся, ми Вас проконсультуємо (усна консультація безкоштовна) та допоможемо!
Вас може зацікавити:
Ухвалено перерахувати грошове забезпечення з 29.01.2020 у зв’язку з зростанням прожиткового мінімуму