Сьогодні чимало питань виникає як у роботодавців, так і у звичайних людей, які бажають вступити на військову службу, щодо того, чи гарантує закон збереження за працівниками, які підпишуть контракт про проходження військової служби, робочого місця на підприємстві та середній заробіток. Актуальність цього питання у 2018 році зумовлена тим, що з початку збройної агресії на сході України вже пройшло чимало часу, при цьому з 2015 року мобілізація в Україні не проводиться, Антитерористична операція припинила своє існування та була замінена на Операцію об’єднаних сил. Як наслідок, роботодавець зачасту приймає рішення про звільнення працівника, мотивуючи його тим, що працівник не був призваний на військову службу внаслідок мобілізації та, підписуючи контракт з Міністерством оборони України, останній добровільно погодилася на зміну умов праці і фактичного припинення своїх трудових обов’язків на підприємстві. Тобто, у такий спосіб працівник самостійно обрав що йому краще, чи працювати на підприємстві, чи проходити військову службу.
То чи підлягає особа звільненню з роботи у зв’язку з вступом на військову службу у 2018 році? Звичайно, що НІ!
Зокрема, частиною 7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, а також інші, визначені цією статтею органи та установи.
Частиною 3 ст. 36 КЗпП України серед підстав припинення трудового договору передбачено таку підставу, як призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Тобто, спеціальною нормою матеріального права – ч. 2 ст. 119 КЗпП України, чітко визначено обов’язок збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. При цьому умовою існування цієї гарантії, є наявність особливого періоду в державі.
У той самий час, з 2014 року по даний час в державі Україна діє особливий період.
Зокрема Верховний суд в постанові від 18 січня 2018 року у справі №686/20215/15-ц (провадження № 61-659св17) зазначив, що особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Рішень про закінчення такого періоду на даний час Президент України не приймав. А тому особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року по даний час..
Таким чином, за загальними вимогами вказаних вище норм матеріального права, гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», поширюються на громадян України, які прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. А тому, в разі вступу на військову службу, у тому числі і за строковим контрактом для осіб рядового складу, з цього моменту вказаний закон гарантує такій особі збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, в якій така особа працювала на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.
Іншими словами, працівника, який уклав контракт про проходження військової служби, не можна звільнити з роботи з вказаних підстав. Якщо таке сталося, сміливо подавайте позов до суду. Варто пам’ятати, що строк звернення до суду в даній категорії справ – 1 місяць. Вказаним зачасту намагаються маніпулювати роботодавці. Тому не варто зволікати та необхідно відразу звертатися за юридичною допомогою.