Справа Полях та інші проти України | Подільський юридичний центр


Справа ПОЛЯХ ТА ІНШІ проти УКРАЇНИ


(Додатки № 58812/15 та 4 інших - див. Доданий список)

 



 

 


 


РЕШЕННЯ


СТРАСБУРГ


17 жовтня 2019 року


 

Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у пункті 2 статті 44 Конвенції. Це може бути предметом редакційного перегляду.


У справі Поляха та інших проти України,

Європейський суд з прав людини (п'ятий відділ), який засідає палатою у складі:

Анжеліка Нусбергер, президент,

Габріеле Кучко-Стадлмайєр,

Ганна Юдківська,

Андре Потоцький,

Йонко Грозев,

Сіофра О’Лірі,

Lәtif Hüseynov, судді

та Клавдія Вестердік, секретар відділу,

24 вересня 2019 року, обговоривши приватно,

Виносить таке рішення, ухвалене на цю дату:


ПРОЦЕДУРА


1. Справа стосується п'яти заяв проти України, поданих до Суду згідно зі статтею 34 Конвенції про захист прав людини та основних свобод ("Конвенція") п'ятьох громадян України, імена та дати народження яких зазначені у Додатку , у різні дати, перелічені в Додатку.

2. Заявники були представлені адвокатами, імена яких вказані у Додатку. Уряд України (далі - Уряд) представляв пан І. Ліщина.

3. Заявники, зокрема, стверджували, що застосування до них обмежувальних заходів згідно із Законом про очищення (люстрацію) влади порушило їх права відповідно до статті 8 Конвенції. Перші три заявники також скаржилися на те, що тривале невиконання національними судами розгляду їхніх вимог щодо звільнення з посади згідно із Законом порушило їх право на справедливий судовий розгляд у розумний термін відповідно до статті 6 Конвенції. Другий заявник також скаржився, що у нього не було ефективного засобу правового захисту стосовно своїх скарг.

4. 30 травня 2017 року уряду надано повідомлення про перші три заяви.

5. 14 листопада 2018 року уряду було подано повідомлення про вищезазначені заяви про порушення статті 8 Конвенції у четвертому та п'ятій заявах, а решта двох заяв була визнана неприйнятною відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду.


ФАКТИ


ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Довідкова інформація щодо подій в Україні у 2010–2014 роках

6. 7 лютого 2010 року Президентом України було обрано Віктора Януковича. Бюро демократичних інститутів та прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) зробило загалом позитивну оцінку виборчого процесу (див. Параграф 110 нижче).

7. 25 лютого 2010 року президент Янукович вступив на посаду.

8. 30 вересня 2010 року Конституційний суд прийняв рішення, яким визнав неконституційними зміни до Конституції 2004 року, які значно скоротили повноваження президента, і які діяли з 2005 року до прийняття рішення Конституційного Суду. Європейська комісія з питань демократії через право (Венеціанська комісія) розкритикувала це рішення та його наслідки для конституційного ладу України (див. Параграф 106 нижче). На практиці це рішення призвело до збільшення конституційних повноважень президента порівняно з тим, що були на час президентських виборів.

9. Ряд міжнародних спостерігачів висловили занепокоєння тим, що вони спостерігали переслідування політичних опонентів президента Януковича, починаючи з листопада 2010 року, коли був призначений новий Генеральний прокурор. Ці матеріали узагальнені у рішеннях Суду у справі Луценко проти України (№ 6492/11, пункти 46 та 47, 3 липня 2012 року) та Тимошенко проти України (№ 49872/11, §§ 187 та 188, 30 Квітень 2013 р.), А також у пунктах 112 та 113 нижче).

10. У 2012 році Уповноважений Ради з прав людини Ради Європи висловив серйозну стурбованість твердженнями про політичний тиск на українську судову владу (див. Відповідний звіт у справі Олександра Волкова проти України, № 21722/11, § 80, ЄСПЛ 2013) .

11. Міжнародні спостерігачі, зокрема ОБСЄ, висловлювали думку, що парламентські вибори 2012 року в Україні не відповідали міжнародним стандартам, зокрема, через втручання адміністрації у виборчий процес і становили крок назад у порівнянні з національними виборами, що відбулися у 2010 році (див. пункти 111 та 112 нижче).

12. Правління Президента Януковича закінчилося в результаті протестів, відомих як "Євромайдан", що відбулися з листопада 2013 року по 22 лютого 2014 р. Події, що відбулися під час цих акцій протесту, є предметом кількох інших заяв до Суду.

13. Події Євромайдану узагальнюються наступними термінами у звіті Міжнародної консультативної колегії (IAP), органу, створеного Генеральним секретарем Ради Європи, для оцінки ефективності розслідувань, проведених українськими органами влади щодо подій під час євромайдану з листопада 2013 по лютий 2014 року та подіями в Одесі в травні 2014 року:

«1. Наприкінці листопада 2013 року, після рішення української влади не підписувати довгоочікувану Угоду про асоціацію Україна-ЄС, у Києві відбулися проєвропейські та антиурядові демонстрації. В результаті спроб української влади розігнати демонстрації, це призвело до збільшення кількості протестуючих, масштабів їхньої діяльності та географічного поширення. У період з листопада 2013 р. по лютий 2014 р. відбулася низка сутичок, внаслідок яких загинуло понад 100 протестуючих та понад 1000 було травмовано (цивільні та правоохоронці) та деякі зниклі особи. Конфлікт між українською владою та протестувальниками Євромайдану закінчився наприкінці лютого 2014 р., коли кілька високопоставлених осіб (включаючи Президента Януковича) втекли або подали у відставку, і відбулася зміна уряду України. (Доповідь Міжнародної консультативної групи про результати розслідувань подій в Одесі 2 травня 2014 року)

14. Законом № 742-VII від 21 лютого 2014 року Парламент заявив, що версія Конституції 2004 року була відновлена.

15. 22 лютого 2014 року Постановою № 757-VII Парламент заявив, що пан Янукович неконституційно перестав виконувати свої президентські функції та обов'язки. Парламент призначив позачергові президентські вибори, які відбулися 25 травня 2014 року.


Трудова історія заявників у відповідний період

16. Заявники - це службовці, які до свого звільнення відповідно до Закону про очищення (люстрацію) влади 2014 року (далі - ЗОВ) займали певні посади на державній службі.

17. Перший заявник розпочав свою кар'єру слідчим, а потім став районним прокурором Чернігівської області, перш ніж працювати в Чернігівській обласній прокуратурі. У невстановлену дату до 2005 року або раніше, його було передано до Генеральної прокуратури ("ГПУ"). Потім він виконував функції:

(i) заступник начальника відділу документації в ГПУ з 21 січня 2012 по 16 липня 2014 та

(ii) начальник відділу документації в ГПУ з 16 липня 2014 року по 23 жовтня 2014 року.

18. Другий заявник займав наступні посади:

(i) заступник начальника податкової міліції, начальник відділу розслідувань податкової міліції Миколаївської області з 3 лютого 2009 року по 8 травня 2013 року,