Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачена одноразова грошова допомога для військовослужбовців, які внаслідок поранення отримали інвалідність. Однак через "нечіткість" закону щодо розміру прожиткового мінімуму, який має братися за основу її розрахунку, військові недоотримують гарантовані Державою виплати. Постає питання справедливості та рівності ставлення до захисників Батьківщини.
Поширена ситуація:
Проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження служби безпосередньо брав участь у захисті Батьківщини від агресії російських військ.
У 2014 році отримав поранення і як наслідок, у 2015 році другу групу інвалідності. За отриману групу в 2015 році отримав одноразову грошову допомогу.
Здоров'я погіршувалося і все призвело до того, що у 2023 році отримав першу група інвалідності.
У 2024 році у зв’язку із встановленням нової інвалідності першої групи, відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-ХІІ) звернувся із заявою до МІноборони про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Міноборони, у зв’язку з встановленням I групи інвалідності у 2023 році призначило одноразову грошову допомогу у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (УВАГА!) в якому вперше встановлено інвалідність - тобто 2015 року.
Як бачимо, за основу розрахунку грошової допомоги взято прожитковий мінімум 2015 року - 1218 гривень, в той час як на день виплати (2024 рік) цей прожитковий мінімум майже втричі більший - 3196 гривень. Тобто призначено 487200 замість 1 278 400, що майже на 800 тис. грн. менше.
Чи справедливо це?
Прожитковий мінімум якого року було б справедливо брати за основу розрахунку грошової допомоги при встановленні військовому вищої групи інвалідності?
Року коли отримав поранення
Року, коли вперше отримав групу інвалідності
Року, коли отримав вищу групу
Року, коли буде виплата
Закон №2011-ХІІ не деталізує прожитковий мінімум якого року повинен прийматися для розрахунку розміру одноразової допомоги, передбаченої підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону, вказано лише: “встановленого на 1 січня календарного року".
Однак виданий в розвиток Закону № 2011-ХІІ Порядок №975 визначає, що для розрахунку ОГД має братися прожитковий мінімум року, в якому вперше встановлено інвалідність.
Формально рішення МОУ відповідає Порядку №975 , однак застосування Закону у такий спосіб є дискримінаційним ставленням до військових порівняно з поліцейськими суддями та прокурорами, що суперечить принципам рівності перед Законом, закріпленим у статті 24 Конституції України та статті 1 протоколу 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На відміну від військових, Закон України “Про Національну поліцію” чітко встановлює, що для розрахунку одноразової грошової допомоги поліцейському за аналогічних обставин отримання інвалідності при захисті Батьківщини, має братися розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Закон України "Про Національну поліцію" передбачає розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату
На відміну від військових, для розрахунку посадового окладу суддів та прокурорів нечіткість закону використовується в протилежну, значно кращу сторону.
Наприклад, частина 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” містить норму, яка визначає базовий розмір посадового окладу судді.
Він становить, дослівно:
“... Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
і т.д.”.
Ще один приклад, на цей раз з прокурорами.
Частина 3 статті 81 Закону України “Про прокуратуру” містить норму:
“...Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.”
Але ж нікому не приходить в голову трактувати ці норми як такі, що мають на увазі 1 січня календарного року, коли, скажімо, суддю чи прокурора прийняли на роботу.
Очевидно, що мова йде про поточний рік. Чому ж тоді до військових, які захищають Батьківщину, ця очевидність зникає й закон трактується “по-іншому”, в сторону зменшення: "розмір якого встановлено на 1 січня календарного року ... в якому вперше встановлено інвалідність".
має місце нерівне, гірше ставлення до військових, які отримали інвалідність під час захисту Батьківщини
Таким чином має місце нерівне, гірше ставлення до військових, які отримали інвалідність під час захисту Батьківщини порівняно з “іншим статусом” - поліцейськими, за тих самих обставин. Це ставлення не має об’єктивного та розумного обґрунтування. Застосування Закону №2011-ХІІ у такий спосіб є дискримінаційним ставленням, що суперечить принципам рівності перед Законом, закріпленим у статті 24 Конституції України та статті 1 протоколу 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що з цим робити? Наразі судова практика складається не на користь військовослужбовці, однак ми заявили у наших позовних заявах про дискримінаційне ставлення і очікуємо зміни правової позиції Верховним судом.
Тому варто звертатися до суду і добиватися справедливості, можливо й у Європейському суді з прав людини.
Маєте запит на консультацію військового адвоката?
Пишіть нам онлайн в ЧАТ, телефонуйте, пишіть, намагатимемося відповісти на кожне запитання. Юридична консультація для військовослужбовців та членів їх сімей безкоштовна!
Comments