Статтею 212-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення встановленого законом порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення встановленого порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а так само порушення встановленого законом порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму.
На практиці, зі сторони уповноважених осіб Національного агентства з питань запобігання корупції, широкого застосування дана стаття набула по фактах внесення членом політичної партії на підтримку політичної партії коштів в час, коли в нього існує податковий борг.
Чи є в такому випадку склад адміністративного правопорушення, залежить від конкретних обставин справи. Разом з тим, при побудові свого захисту, варто звернути увагу на типові ситуації, наявність яких виключає у особи склад даного адміністративного правопорушення.
Отже, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП є вина суб`єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб`єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження щодо здійснення внеску на підтримку політичної партії та знаючи про існування відповідного обмеження щодо здійснення внеску – наявність податкового боргу, вчинив порушення порядку надання внеску на підтримку політичних партій.
Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні» надання матеріальної та фінансової підтримки політичним партіям здійснюється, зокрема, у формі внесків на підтримку партій та державного фінансування статутної діяльності.
Частиною четвертою цієї статті визначено поняття внеску на підтримку політичної партії.
Відповідно до підпункту 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.п. 266.10.1 ст. 266.10 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Момент виникнення податкового боргу визначається наступним днем після спливу строків для сплати платником податків узгодженого грошового/податкового зобов`язання.
Відповідно до вимог ст. ст. 19, 20, 35 Податкового кодексу України саме податковий орган наділений повноваженнями та має обов`язки щодо належного інформування платника податків про існування у нього податкового боргу, а також здійснення контролю та вжиття заходів щодо своєчасного погашення податкових зобов`язань платника податків.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку.
Таким чином, якщо платника податків не було у встановленому порядку повідомлено територіальним органом Державної фіскальної служби України про наявність у нього податкового зобов’язання, та останній і не може вважати обізнаним про існування податкового боргу на час здійснення внеску. А тому діях такої особи відсутня суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 212-15 КУпАП – відсутня вина.
Разом з тим, при захисті вказаної категорії справ варто чітко розрізняти поняття податкового зобов’язання та податкового боргу та з якого саме моменту податкове зобов’язання стає податковим боргом. Адже кваліфікуючою ознакою адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП є сплата внеску саме в час існування податкового боргу.
Нормативне визначення податкового боргу міститься в статті 14 Податкового кодексу України (ПК України), а саме підпункті 14.1.175 пункту 14.1, за яким податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, ПК України не ототожнює, а навпаки розрізняє, поняття «податковий борг» і «податкове зобов`язання».
Так, податковим боргом визначається сума грошового зобов`язання самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлені строки, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податковим зобов`язанням визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи (пункт 36.1. статті 36 ПК України).
Тобто, сума до сплати грошового зобов`язання для платника податків є податковим боргом тільки тоді, коли, по-перше, платник податків не сплатив податкове зобов`язання у визначені законом строки або не погасив нараховану пеню, яка уже була нарахована у зв`язку із несплатою/простроченням оплати податкового зобов`язання, по-друге, така сплата грошового зобов`язання платника податків є узгодженою (тобто вона є неоспореною з боку платника податків протягом строку, який відводиться для цього нормами ПК України або самостійно визначеною самим платником податків й несплаченою ним у законодавчо визначені строки).
Закон чітко визначає час, коли податкове зобов’язання переходить у статус податкового боргу – якщо податкове зобов’язання не було сплачене протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення – рішення.
А тому, якщо Вам відповідне податкове повідомлення вручене не було, то відповідне податкове зобов’язання не могло набути юридичного статусу «податковий борг».
Вказане знову ж таки вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-15 КУпАП.
Разом з тим, захист у справах про адміністративні правопорушення потребує індивідуального підходу з розробленням відповідної стратегії захисту, виходячи з конкретної ситуації.
А тому для того, аби убезпечити себе від незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, що може бути зумовлене і невірним способом захисту, в таких випадках рекомендовано скористатися своїм правом на захист звернутися за допомогою до кваліфікованого адвоката.
Наші контакти за посиланням. Отримайте консультацію просто зараз!