Під час вирішення цивільного позову в межах кримінального провадження стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається. Адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених КПК України.
Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційні скарги засудженого та прокурора на вирок першої та ухвалу апеляційної інстанцій. Відповідно до вироку особа була засуджена за ст. 128 Кримінального кодексу України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження). Також місцевий суд постановив стягнути із засудженого на користь потерпілого матеріальну та моральну шкоду, а на користь держави – судовий збір.
Апеляційний суд залишив без змін вирок місцевого суду, на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнив засудженого від відбування призначеного йому покарання.
У касаційних скаргах прокурор та засуджений зазначили, зокрема, про те, що стягнення із засудженого судового збору на користь держави є неправомірним та порушує положення КПК України і Закону України «Про судовий збір».
Об’єднана палата ККС ВС вважає помилковою позицію судів нижчих інстанцій про обов’язковість стягнення із засудженого судового збору на підставі ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону № 1618-ІV) та Закону України «Про судовий збір» при вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження.
Згідно зі ст. 1 згаданого Закону судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з: 1) судового збору; 2) витрат, пов’язаних з розглядом справи (по суті, це і є процесуальні витрати). Отже, поняття «судові витрати» ширше, ніж поняття «процесуальні витрати».
Водночас у гл. 8 КПК України чітко врегульовано питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 цього Кодексу, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК України. Судовий збір до вказаних витрат не належить. Крім того, відповідно до ст. 119 КПК України в певному випадку, передбаченому цією статтею, суд вправі звільнити обвинуваченого від сплати навіть визначених у законі процесуальних витрат.
При вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження та стягнення з винної особи коштів у рахунок відшкодування завданої злочином шкоди необхідно мати на увазі, що статус особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність, насамперед пов’язаний зі статусом обвинуваченого, якому має бути гарантовано додержання закріпленої у статтях 7, 9 КПК України засади законності, отже й положень гл. 8 цього Кодексу.
З огляду на зміст наведених норм процесуального права застосування ч. 3 ст. 88 ЦПК України (у редакції Закону № 1618-ІV) та Закону України «Про судовий збір» і стягнення за вироком із засудженого судового збору суперечить ч. 5 ст. 128, статтям 2, 7, 9, 118, 119, 370 цього Кодексу в їх взаємозв’язку. Така позиція узгоджується з тим, що при оскарженні в апеляційному чи касаційному порядку судових рішень у частині цивільного позову, постановлених у кримінальному провадженні, засуджений, який несе цивільну відповідальність, не сплачує жодних судових витрат (на відміну від цивільного судочинства).
Таким чином, стягнення із засудженого судового збору при вирішенні цивільного позову в кримінальному провадженні є неправомірним.
ВС скасував вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів у частинах вирішення цивільного позову та стягнення із засудженого на користь держави судового збору і призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79439726.