Скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними не можуть розглядатися в судовому порядку як окрема вимога.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в результаті розгляду справи № 522/12901/17-ц (провадження №14-503цс18).
Фізична особа – підприємець звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати протокол засідання комісії Центральних районних електричних мереж ПАТ «ЕК Одесаобленерго» щодо розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією та визнати дії комісії неправомірними.
Суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України та роз’яснив позивачеві його право звернутися із цим позовом до господарського суду. Відповідна ухвала була мотивована тим, що позивач є фізичною особою – підприємцем, а відповідач – юридичною особою, і тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначивши, що предметом позову є вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу і визнання дій комісії з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, відповідно до яких позивачу як фізичній особі нарахований розмір використаної поза приладом обліку електричної енергії, а тому справа має бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
Однак, розглянувши касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення перевірки, а оскарження самого лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов’язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.
Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом) під час вирішення іншого спору, зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов’язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначені у позові вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду.
З повним текстом постанови ВП ВС від 6 лютого 2019 року можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79988757.
У справі висловлено окрему думку – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79883401.