Військовослужбовці зараховуються на житлову чергу незалежно від тривалості проживання у населеному пункті

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, уряд вніс зміни до Постанови № 103 та відобразив в ній посилання на рішення суду, яким визнано нечинними пункти, що обмежували складові грошового забезпечення, які враховуються при перерахунку пенсій. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/103-2018-%D0%BF

Як відомо, з 1 січня 2016 року, виконуючи відповідне розпорядження Департаменту фінансів МО України, військовослужбовцям перестали нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення. Як наслідок тільки за 2 роки такої невиплати, кожен військовослужбовець недоотримав суму близько 30000 гривень (взалежності від посади, розміру грошового забезпечення та ін. чинників). А пояснення цьому одне – відсутнє фінансування. Проте судом підтримана позиція Подільського юридичного центру, що відсутність фінансування не є тією безумовною та правомірною підставою, яка надає право не провидити таку виплату. Зокрема суд зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Щодо посилань апелянта на відсутність фінансових ресурсів для нарахування та виплати індексацій, що передбачено ст. 5 Закону та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, апеляційний суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. А тому суд визнав протиправною бездіяльність та зобов'язав військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 15 листопада 2017 року. http://reyestr.court.gov.ua/Review/80979486

Вчергове відстояні права військовослужбовця, з яким при звільненні з військової служби військовою частиною не було проведено повний розрахунок по усім видам забезпечення. Зокрема суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій підтримали позицію Подільського юридичного центру та погодилися з тим, що в частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, субсидіарно до військовослужбовців застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Так, положеннями пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків. В той же час такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України. При цьому, згідно з частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини. А тому, враховуючи, що розрахунок при звільненні позивача був проведений із ним лише 24.04.2018, суд прийшов до висновку, що вимоги останнього щодо стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби по день фактичного розрахунку, на підставі частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, є обґрунтованими. Виходячи з викладеного суд вирішив адміністративний позов задовольнити та стягнути з військової частини А 1619 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 січня 2017 року по 24 квітня 2018 року включно в розмірі 110914,65 грн. http://reyestr.court.gov.ua/Review/79836364