Перехід населеного пункту до іншої області

За змістом статей 116, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду. Відносини щодо передачі земельних ділянок у користування (оренду) із земель комунальної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в ЗК України та Законі України «Про оренду землі». Саме ці спеціальні норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин у зазначеній справі, а не приписи Господарського кодексу України, які застосували суди попередніх інстанцій. Позивач – ТОВ «Торговий дім «Рибалка», уклавши з ТОВ «Торгово-закупівельне підприємство «Лота» договір купівлі-продажу нежилих приміщень: кафе, магазинів, торгових рядів, звернувся до Київської міської ради з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування зазначених нежилих приміщень (проте площею, більшою за площу земельної ділянки під цими нежилими приміщеннями, відповідно до умов указаного договору купівлі-продажу). ТОВ «ТД «Рибалка» отримало згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовило його у встановленому законодавством порядку, після чого позивач надіслав до Київради лист із пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, а також підписаний проект цього договору для подальшого підписання Київрадою. Оскільки Київрада утрималася від прийняття рішення про передачу в оренду позивачу зазначеної земельної ділянки та укладення відповідного договору, ТОВ «ТД «Рибалка» звернулося до суду з позовом про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки в редакції, запропонованій позивачем, та зобов’язання зареєструвати його в установленому законом порядку. Велика Палата ВС дійшла висновку, що відсутність рішення Київради про передачу позивачеві в оренду для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень земельної ділянки, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) ТОВ «ТД «Рибалка» шляхом укладення з ним відповідного договору оренди. Надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом договору оренди за умови досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати ВС від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18). З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977414. Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду – за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79250491.п

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ Держземагентства у Тернопільській області та фізична особа уклали договір оренди землі з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство». Після державної реєстрації цього договору відповідач заснував фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря, й обов’язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. А тому ВП ВС дійшла висновку, що у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої в оренду фермерському господарству, а не громадянину. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів. Якщо про реєстрацію фермерського господарства відомо до відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у такій справі, оскільки вона має розглядатися за правилами господарського судочинства. Якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим, суд постановляє ухвалу про закриття провадження, оскільки така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78011440.

https://www.kmu.gov.ua/ua/news/v-ukrayini-zaboroneno-proektuvati-vidkriti-parkovki-vseredini-nevelikih-zhitlovih-kvartaliv