• Facebook Social Icon
  • LinkedIn Social Icon
  • Twitter Social Icon
  • Google+ Social Icon

Ми добиваємось повернення витрат на правничу допомогу!

Військовий адвокат, безкоштовна консультація військового юриста, военный адвокат, военный юрист, консультация военного юриста, хороший военный адвокат, консультації військовослужбовців онлайн, безкоштовна консультація військовослужбовців, адвокат для військовослужбовців, військовий адвокат Київ, Одеса, Дніпро, Львів, консультація військового юриста, безкоштовна консультація військовослужбовців, адвокат для военнослужащего, адвокат по уголовным делам Киев, Винница, Одеса, уголовный адвокат, где найти хорошего адвоката, лучшие адвокаты винницы, военный адвокат украина, военный адвокат харьков, военный адвокат, військовий адвокат, адвокати вінниці, найкращий адвокат вінниці, військові адвокати, где найти хорошего адвоката, адвокаты киева, адвокат по уголовным делам киев винница, специалист по интеллектуальной собственности, адвокат интеллектуальная собственность, lawyer on intellectual property, ukrainian law firm in intellectual property, intellectual property ukraine lawyer, Lawyer in intellectual property, ukrainian lawyer, адвокат інтелектуальна власність вінниця, адвокат з інтелектуальної власності, юридична компанія інтелектуальна власність, юрист по інтелектуальній власності, інтелектуальна власмність адвокат, інтелектуальна власність , адвокат Київ, адвокат по ДТП, юрист ДТП, адвокат звернення до Європейського суду з прав людини, адвокат по ЄСПЛ, юридические услуги Винница, Юридичні послуги Вінниця, Вінницькі найкращі адіокати, юридична консультація у Вінниці, интелектуальная собственность в Украине, юридическая компания по интелектуальной собственности, лучшие адвокаты Винницы, ТОП 10 адвокатов Винницкой области Винницы, юридическая консультация предприятия, адвокат по интелектуальной собственности,, семейный адвокат Винница, адвокат для военнослужащего, налоговый адвокат винница Адвокаты Киева, Адвокат по ДТП Киева, Адвокаты Киева Семейный Адвокат Киев, Семейный адвокат в Киевев, Военный Адвокат Киев, Найти хорошего адвоката в Киевев, Адвокат по Екстрадиции в Киевев, Екстрадиционеный Адвокат, Англоязычный адвокат Киев адвокат по екстрадиции, налоговый жадвокат, военный адвокат Киев, найти адвоката в Кивев, адвокаты киева, хороший адвокат по ДТП Киев, адвокат для предприятия, аадкокат Киев цена, лулчшие адвокаты киева, Адвокат по интеллелктуальной собственности

лют 11

Оскарження рішенн про застосування амністії

0 коментар

З огляду на положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції Закону України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» право особи на касаційне оскарження судового рішення в кримінальному провадженні має обмежений характер та реалізується виключно у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Судові рішення щодо застосування амністії, постановлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки у КПК України не передбачено право особи на їх касаційне оскарження. Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні клопотання про застосування до нього положення ст. 6 Закону України від 8 квітня 2014 року № 1185-VII «Про амністію у 2014 році» на стадії виконання вироку, застосувати до нього положення ст. 6 Закону № 1185-VII, скоротити наполовину невідбуту частину покарання за вироком суду першої інстанції. Пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою, на відміну від його попередньої редакції, закріплено, що обов’язковим для перегляду судового рішення є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом. Аналогічно в ст. 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення. Такий підхід до порядку оскарження судового рішення також узгоджується з основними положеннями практики Європейського суду з прав людини. Встановлення на нормативному рівні відповідних процесуальних фільтрів для касаційного перегляду, наприклад, визначення судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, не суперечить практиці ЄСПЛ. Обмеження стосовно касаційного оскарження передбачено ст. 424 КПК України, положеннями якої встановлено перелік рішень суду першої та апеляційної інстанцій, котрі підлягають касаційному оскарженню, серед яких немає процесуальних рішень, що ухвалюються судом у порядку, визначеному ст. 539 КПК України, та пов’язані з виконанням вироку. Основна ознака, за якою встановлюється підстава для касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвал суду апеляційної інстанції, визначена ч. 2 ст. 424 КПК України, зокрема якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 738/1482/16-к (провадження № 13-38кс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79445662.

Найновіші дописи
  • Слідчий суддя місцевого суду відмовив особі та її представнику в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції представнику особи було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу. Це судове рішення він оскаржив до Верховного Суду. На його думку, ухвала порушує право особи на перегляд судового рішення, визначене ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України. Як зазначається в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС, яка розглянула касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, вказавши при цьому, що представник особи був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення і учасникам судового розгляду було роз'яснено строк та порядок оскарження судового рішення. Однак ці твердження є передчасними з огляду на таке. Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що 21 грудня 2017 року в судовому засіданні місцевого суду, в якому брали участь і потерпілий, і його представник, були проголошені лише вступна та резолютивна частини рішення, а повний текст ухвали був проголошений 26 грудня. Це, на думку колегії суддів ККС ВС, позбавило учасників кримінального провадження можливості якісно обґрунтувати свою думку щодо незгоди з висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого судового рішення. Тобто суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, відмовляючи особі у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки такі строки слід рахувати з моменту отримання повного тексту рішення. Як стверджувалося в касаційній скарзі, потерпілий та його представник отримали повний текст ухвали суду першої інстанції тільки 27 грудня 2017 року, про що свідчать розписки в матеріалах провадження. Апеляційна скарга була подана наступного дня після отримання ними судового рішення. Так, відповідно до ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини. Повний текст ухвали має бути складений не пізніше пʼяти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Крім того, про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено в її раніше складеній резолютивній частині. Однак ні у вступній, ні у резолютивній частинах згаданої ухвали місцевого суду не були вказані дата та час оголошення повного тексту рішення. Згідно зі ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом пʼяти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду чи слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, які позбавили учасника процесу можливості оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, ставлять під сумнів законність такого рішення. ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673186.
  • Необережний злочин містить як умисне вчинення особою певної дії або послідовності дій, фактичну сторону яких особа усвідомлює та результат яких вона передбачає й бажає досягнути, так і наслідки, що не охоплювалися умислом винної особи. Отже, необережний злочин відрізняється від умисного лише з огляду на ставлення винної особи до наслідків своїх дій, хоча самі дії в обох випадках вчиняються свідомо. Якщо для вчинення запланованих дій особа користується допомогою іншої особи, ця обставина не виключає причинного звʼязку між діями першої особи та тим результатом, досягнення якого вона усвідомлювала та охоплювала своїм умислом. Крім того, така усвідомлена поведінка особи може виражатися не тільки у фізичних діях, а й у командах, проханнях, вказівках, адресованих іншим особам, яких вона залучає для здійснення певних елементів запланованої діяльності. Якщо внаслідок таких усвідомлених дій особи, які охоплювали також і допомогу інших осіб, настає результат, якого вона не передбачала, хоча повинна була і могла передбачити, то між діями такої особи та наслідками цих дій існує причинний зв’язок у формі необережності. Такий висновок зробила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду. Відповідно до вироку суду першої інстанції особа була засуджена за вчинення злочинів, передбачених ст. 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження) та ч. 1 ст. 263 (незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу) Кримінального кодексу України. Чоловік був визнаний винуватим, зокрема, в тому, що він встановив і зарядив саморобну гармату під час масового заходу в одному із сіл Хмельницької області, а інша особа за його командою запалила ґніт гармати. Внаслідок вибуху гармата розірвалася на частини, одна з яких влучила в людину, завдавши їй тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Апеляційний суд залишив без змін вирок місцевого суду. У касаційній скарзі сторона захисту на обґрунтування своєї позиції в частині неправильного засудження особи за ст. 128 КК України, зокрема, зазначила, що оскільки ґніт, який був пусковим механізмом гармати, запалила інша особа, а не засуджений, то причинного звʼязку між його діями та наслідками, спричиненими вибухом гармати, немає. Колегія ККС ВС зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими такі обставини: обвинувачений на власному автомобілі прибув на місце події та особисто привіз із собою саморобну гармату, а також порох із метою використання їх для проведення салютних пострілів. Для здійснення такого пострілу він особисто зарядив ствол гармати, а потім попросив іншу особу запалити ґніт від гармати, що вона й зробила. Це призвело до описаних вище наслідків. Як зазначається в постанові ВС, така послідовність подій, без сумніву, свідчить про те, що здійснення пострілу з гармати передбачалося і охоплювалося умислом засудженого, а інша особа, яку він залучив, діяла відповідно до його наміру та вказівок. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили причинний зв’язок між діями засудженого та здійсненням запланованого ним пострілу з гармати. Те, що в результаті запланованого засудженим пострілу гармату розірвало на частини і потерпілий отримав тілесні ушкодження, суди першої та апеляційної інстанцій правильно кваліфікували як необережне тілесне ушкодження, оскільки такого наслідку своїх умисних дій засуджений не передбачав, хоча повинен був і міг передбачити. Отже, дії засудженого, спрямовані на здійснення пострілу, та наслідки цих дій перебувають у прямому причинному зв'язку. А тому суд першої інстанції правильно застосував закон про кримінальну відповідальність, з чим обґрунтовано погодився апеляційний суд. ВС залишив без змін судові рішення місцевого та апеляційного судів. З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/77473595.