Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що еквайринг – це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі. Відповідно до статті 37 зазначеного Закону для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів. Аналогічні норми містяться і в пункті 3 глави X Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705. Суди зазначали, що кошти, списані міжнародною платіжною системою з еквайра у зв'язку з проведенням торговцем операції, яка в подальшому за Правилами такої міжнародної платіжної системи визнана шахрайською, повинні бути відшкодовані еквайру саме торговцем. Фізична особа – підприємець звернулася до суду з позовом про стягнення з банку збитків у розмірі 85 444,00 грн, які полягали у здійснених нею витратах внаслідок неналежного проведення відповідачем процедури авторизації платіжних карт в межах виконання укладеного між сторонами договору еквайрингу. Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою господарського суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Залишаючи без змін судові рішення у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу на таке. Сторони в договорі еквайрингу узгодили, що торговець доручає еквайру затримати переказ коштів на користь торговця у зв'язку з підозрою у здійсненні шахрайських трансакцій з використанням банківської платіжної карти на час проведення розслідування за такими операціями, але на термін не більше 180 діб, а також відповідно до Правил платіжних систем та/або у зв'язку з виконанням цього договору з торговця можуть бути стягнуті кошти в сумі здійснених між торговцем та держателями операцій з використанням платіжних карток, у тому числі шахрайських операцій, недійсних операцій та кредитових операцій. Зазначені кошти списуються платіжними системами з еквайра та повинні бути відшкодовані еквайру торговцем та/або стягуються з торговця безпосередньо еквайром на користь держателів платіжних карток – клієнтів еквайра (без участі платіжних систем). Торговець зобов'язується сплатити/відшкодувати на користь еквайра суми коштів за зазначеними операціями, а також сплатити всі витрати еквайра, пов'язані із здійсненням відповідних платежів. Отже, банк правомірно здійснив затримання покриття (зупинив переказ коштів) на рахунок торговця (позивача) на час проведення за такими операціями розслідування відповідно до Правил міжнародної платіжної системи та невідкладно повідомив про це позивача. Кошти в сумі 96 183,76 грн, які списані міжнародною платіжною системою "MASTERCARD" з еквайра у зв'язку з проведенням торговцем операції, яка в подальшому за Правилами такої міжнародної платіжної системи визнана шахрайською, повинні бути відшкодовані еквайру саме торговцем. Крім того, згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Позивачем не доведено факту протиправної поведінки банку та її шкідливого результату; за відсутності ознак протиправної поведінки у діях банку немає і причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками; не доведено вини банку у заподіянні збитків. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/10154/17) В іншому випадку, у справі № 910/22347/15 Господарського суду міста Києва, банк звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства про стягнення 7 289 708,11 грн збитків, заподіяних позивачеві у зв'язку зі списанням з нього іноземними банками – емітентами коштів за недійсними операціями та коштів комісії за розгляд справ в арбітражних комітетах міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD", а також 7 600,00 грн неустойки, нарахованої у зв'язку з невиконанням вимог банку щодо відшкодування зазначеної суми збитків. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, порушуючи умови укладеного між ним та позивачем договору еквайрінгу № 51-18-05/1806 від 18.12.2013, проводив операції за відсутності користувачів платіжних карток і такі операції були опротестовані банками – емітентами платіжних карток, фінансово відповідальною стороною за якими арбітражними комітетами міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD" визнано позивача, внаслідок чого позивачу було завдано збитків, які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача. Справа розглядалася неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017, прийнятим за результатами нового розгляду справи, у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач не довів факту порушення відповідачем умов договору еквайрингу (наявності протиправної поведінки відповідача), оскільки спірні операції, проведені шляхом застосування функції "ручного вводу" без наявності картки та власника картки, здійснювалися без жодних обмежень та затримок, успішно проходили авторизацію, за наявності якої не вимагається додаткових погоджень від банку на здійснення операцій, відповідно до Інструкції № 2, яка є додатком до договору еквайрингу; наявність підпису клієнта на чеку під час проведення операції за допомогою функції "ручного вводу" не вимагається; позивачем не зазначено, які саме умови договору еквайрингу були порушені відповідачем. За висновком суду рішення арбітражних комісій міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD" не підтверджують обставин порушення відповідачем умов договору еквайрингу, оскільки встановлені у рішеннях факти не є преюдиційними в розумінні положень статті 35 ГПК України, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують тієї обставини, що проведені відповідачем операції є шахрайськими та були визнані такими міжнародними платіжними системами "VISA" та "MASTERCARD" і банками-емітентами, на які посилається позивач. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач не довів вини відповідача та наявності причинно- наслідкового зв'язку у виникненні збитків, зокрема того факту, що зворотне стягнення коштів з позивача іноземними банками – емітентами сталося саме внаслідок протиправних дій відповідача, який порушив свої зобов'язання під час виконання умов договору еквайрингу від 18.12.2013 та додатків до нього. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі № 910/22347/15 скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків у сумі 6 980 321,36 грн та неустойки в сумі 7 600,00 грн і прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. У решті рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. Стягнуто з товариства на користь банку збитки в сумі 6 980 321,36 грн, неустойку в сумі 7 600,00 грн та 69 981,41 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Залишаючи без змін судове рішення суду апеляційної інстанції у справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернула увагу на таке. Апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що наявність усіх складових елементів, які утворюють склад правопорушення, є доведеною, що слугує підставою для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, оскільки відповідачем було допущено порушення умов договору еквайрингу, а саме: порушено порядок проведення операцій з розрахунків за платіжними картками під час застосування функції "ручного вводу" за відсутності власника картки, присутність якого є обов'язковою, що відповідно до пункту 9.2 договору свідчить про недійсність таких операцій (протиправна поведінка). Унаслідок цього з банку (з позивача) платіжними системами були списані за спірними операціями кошти в розмірі 6 980 321,36 грн (причинно-наслідковий зв'язок), що завдало позивачу збитків, розмір яких є доведеним та підтверджується, зокрема, реєстрами вхідних фінансових операцій за платіжними картками міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD" і виписками за особовим рахунком. При цьому колегія суддів зазначила, що з огляду на положення пункту 9.4 договору дії відповідача з компенсування банку коштів, отриманих за недійсною операцією, провадяться за умови наявності документів, що підтверджують списання платіжною системою грошових сум з банку, а такими документами у цій справі є реєстри вхідних фінансових операцій за платіжними картками міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD" і виписки за особовим рахунком. Водночас суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді сплачених коштів комісії за розгляд справ в арбітражних комітетах міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD" у розмірі 309 386,75 грн, оскільки він правомірно встановив, що зазначені кошти є витратами, здійсненими позивачем у зв'язку з розглядом справ в арбітражних комітетах міжнародних платіжних систем "VISA" та "MASTERCARD", і не вважаються збитками в розумінні статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України. (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/22347/17). Інформація згідно довідки Верховного суду за результатами вивчення судової практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням банківського законодавства за період з 01.01.2018 по 30.11.2018
